Вибір печі для сауни

Серце будь-якої сауни чи лазні – це піч. Навіть можна сказати, що піч і є самою лазнею, розташованою у певних декораціях, теж важливих, звісно. Сам зруб лазні має велике значення, але якість лазневих процедур, радість від них, пара, температура, всі корисні властивості від лазні – це визначає саме піч. Вибирати яку необхідно з почуттям, толком та розстановкою. У цій статті будуть визначені основні критерії вибору оптимальної саме для користувача банної печі на базі різних характеристик: як самого виробу, так і парного приміщення. Електичні печі для саун (електрокаменки) на вибыр доступны тут.

Отже, спочатку розглянемо головні параметри, на яких потрібно засновувати свій вибір.

• що має протоплювати піч: фінську сауну чи традиційну лазню?
• переважний вид палива для роботи печі: електрика чи дрова?
• потужність та габарити моделі
• площа, кубатура парного приміщення
• звідки топити: з парної чи з баночки?
• потрібна гаряча вода для санітарних потреб і душа?
• з яких матеріалів має бути виготовлене вогнище?

Поступально відповівши на вищезазначені питання та виявивши основні параметри майбутнього лазневого вогнища, користувачеві стане зрозуміло, яка модель буде оптимальним вибором саме для його цілей та завдань.

Вибір потужності на основі кубатури парної

Переходячи до конкретики, розглянемо такий важливий параметр опалювального приладу, як його потужність. У посібнику до використання тієї чи іншої конкретної моделі виробником завжди вказується як потужність, і обсяг, який виріб може протопити оптимальним чином. Дані значення зазвичай вказуються в діапазоні, наприклад, від 5 до 15 кубічних метрів, або від 15 до 25. Але не варто сліпо покладатися тільки на ці значення, вимірявши точну площу і об'єм приміщення парної. Тому що вибір оптимальної потужності залежить і від інших чинників. Перерахуємо їх:

• Режим та сезон використання. У тих випадках, коли лазню планується використовувати в зимову пору року, рекомендується додавати до фактичного обсягу парилки додаткові 30%.
• У випадках, коли в приміщенні парної використані матеріали без теплоізоляційних якостей (цегла, скло, бетон та інші) – на кожен квадратний метр таких матеріалів рекомендується додавати 1,2 кубічних метра
• Якщо лазня побудована з масивних, дуже великих колод, то значення розрахунків загальної кубатури варто на 1,5 раза збільшити

Матеріали виготовлення печей

Сьогодні сучасні виробники застосовують для проектування та виробництва опалювальних приладів два основні матеріали: сталь різних видів та чавун. Цегла для повного виготовлення більше не застосовується, внаслідок її великоваговості та короткого терміну служби.

Чугун і сталь використовуються внаслідок їх відмінних експлуатаційних характеристик, оскільки ці матеріали:

• витримують високі температури
• витримують плавний або різкий перепад температур
• стійкі до механічних впливів
• стійкі до взаємодії з вологою
• відрізняються тривалим терміном служби

Чугун. Це – міцний, щільний матеріал із здатністю до термоакумуляції. Чавун нагрівається повільно, зате потім здатний довго віддавати накопичене тепло в навколишній простір. Чавун не схильний до іржі та корозії, але він не дуже любить дуже різкі температурні перепади. Має високі параметри по жароміцності і довговічності - ресурс чавунних агрегатів розрахований на не менше, ніж 10 років.

Нержавіюча сталь. Нерідко називається хромистою. Характеризується відмінною стійкістю до вологи – не іржавіє, не подається корозії чи окисленню. Печі з нержавіючої сталі сприяють гарному мікроклімату в приміщенні, так як не випалюють повітря. Сталеві вогнища дуже швидко нагріваються, але й остигають теж швидко. Ця властивість можна компенсувати, вчасно підкладаючи дрова в топку.

Сталь низьковуглецева. Не має легуючих надбавок, має чорний колір, часто застосовується для печей економ – класу. Дуже швидко нагрівається, але не дуже добре тримає тепло, тому застосовується для виготовлення вогнищ для парильних приміщень.

Тип та конструкція каменки на основі кожуха для каміння

Банні каменки бувають двох видів: відкриті та закриті

Відкриті каменки мають зовнішній кожух для розташування акумулюючих каменів – зверху або збоку виробу. Відкритий метод розташування каміння вважається кращим на фінського виду лазні, тому що така конструкція добре вентилюється, що сприяє більш рівномірному та якісному прогріванню кам'яної маси. Камені у відкритому типі кожуха швидше нагрівають повітря, створюють більш високу температуру навіть за умов низького рівня вологості. Більше того, на відкрите каміння можна підкидати воду для моментального створення пари.

Кам'янки із закритим типом кожуха є невентильованими, при цьому вони створюють рівномірне тепло та температуру не перегріваючись. Здатні протягом тривалого часу підтримувати та забезпечувати комфортну температуру та режим обігріву. Пара теж виробляють - вона відрізняється вологістю, м'якістю, легкістю.

Конструкція та місце розташування печі в лазні або сауні

Важливий момент вибору потрібної кам'яниці – це метод протопки та місце розташування. Існує два способи, як топити піч, від яких потрібно відштовхуватися, вибираючи конструкцію вогнища:

• класичний метод: піч розташована всім своїм корпусом у парильному приміщенні
• тунельний метод розпалювання печі з передбанника або зони відпочинку: з іншого приміщення

Класичний метод і конструкція печі передбачає метод розпалювання прямо в парилці, туди ж і поширюється все без винятку тепло, що генерується паливом та камінням. Підходить для любителів підкидати дрова під час процесу ширяння та милуватися грою вогню протягом прийняття банних процедур.

Печі з тунельною, тобто виносною топкою, за своїми теплотехнічними показниками нічим не поступаються класичним моделям. Але мають одну важливу перевагу: тепло від них йде не тільки в парилку, але ще й у передбанник, до якого винесено топку. Таким чином, виключається неприємна необхідність одягатися і роздягатися в холодному передбаннику або розпареними сидіти в зоні відпочинку, що не опалюється. Печі з тунельною топкою добре зберігають повітря в приміщенні парної, тому що забирають кисень на горіння з іншого місця. Зворотний бік цієї медалі полягає у необхідності часом виходити з парильні, щоб підтримувати процес горіння дрів.